Отчет международного делегата

Шоста Європейська Зональна Конференція «УЧАСТЬ- КЛЮЧ ДО ГАРМОНІЇ»

Дорогі члени Ал-Анону України!

З вашого благословення і з вашої легкої руки, оскільки 27 червня ви мене вибрали міжнародним делегатом, мені вдалося потрапити на Європейську Зональну Конференцію Служб Ал-Анону (EZM – European Zonal Meeting), яка відбулася 21-23 серпня в Брюгге, в Бельгії. І це була в моєму житті така подорож, „про яку мені годі було і мріяти ”, як говориться в нашій молитві. Мені довелось представляти Ал-Анон України на зустрічі 25 делегатів-представників європейських країн, наших колег-однодумців з Ал-Анону, і це вже шоста така зустріч в Європі. Коли мені треба одним реченням сформулювати результат цієї моєї поїздки, то я кажу, що нас радо прийняли в європейську сім’ю – і як на мене, це чудовий результат.

Тепер в європейському Ал-Аноні знають, що в нас в Україні працюють коло 80 груп Ал-Анон, що від створення першої групи Ал-Анон в нашій столиці минуло вже 26 років, що ми досягли такого рівня самоорганізації і взаємодії,щоб утворилася загальнонаціональна структура, яка діє легально на державному рівні в правовому полі, тобто зарєеєстрована як неприбуткова громадська організація, що в нас працює Рада Повірників (7 повірників), вибрана більшістю голосів на робочій всеукраїнській конференції представників груп Ал-Анон, що в нас пройшли вже три такі конференції, і на останній третій був вибраний міжнародний делегат (це я, Люба зі Львова) і його наступник-дублер ( це Лена з Івано-Франківська), місія яких – тримати тісний зв’язок з європейськими і загальносвітовими структурами Ал-Анону, брати участь в всесвітніх і європейських конференціях служб, забезпечуючи єдність українського Ал-Анону з світовою спільнотою. Крім формальних, традиційних контактів через інтернет з світовими і європейськими структурами ми маємо тепер можливість контактувати безпосередньо через особисті зв’язки, і це дуже важливо при вирішенні будь-яких питань. А для нашої програми 12 Кроків це просто необхідна умова передачі ідей, як і для всіх духовних знань, де передача відбувається виключно шляхом людина – людині. Ми маємо можливість просити про допомогу, яка нам потрібна, щоб Ал-Анон в Україні розвивався швидше і ефективніше, ми маємо безпосередній доступ до багатющого європейського і світового досвіду ( наприклад, в Німеччині є коло 600 груп А-Анон, в Англії – більше 800, а в США і Канаді взагалі більше 15 000 груп).

Як ви вже знаєте, приймаючою країною на цей раз була Бельгія. Конференція відбувалася в невеликому містечку Брюгге (або Брюш, як його назва звучить по-французьки), коло 90 км на північний захід від Брюсселя. Про Брюш я, до свого сорому, нічого до конференції не знала, але коли я вийшла з поїзда на залізничній станції, я зрозуміла одразу, що це якийсь туристичний едем – було стільки різноколірного народу, що, здавалося, півсвіту туди з’їхалося. Господарі влаштували для нас екскурсію, щоб ми могли вповні відчути чар цього міста – коло 120 тисяч мешканців і понад 5 мільйонів туристів в рік!!! Це виявилась середньовічна перлина, північна Венеція, як її називали в минулому, місто, побудоване на воді, що збереглось неушкодженим на протязі всіх європейських буремних віків. Війни його пошкодували, і воно живе досі з своїми річками,озерами з лебедями і качками, каналами, мостами, човнами, пішохідними вузенькими вулицями, вимощеними вічним базальтом, по яких практично не їздять жодні автомобілі, тільки велосипеди, коні і карети. І море людей на вулицях від раннього ранку цілодобово ходять, сидять, їдять, лежать, фотографують, співають, танцюють, ніхто нікуди не спішить, так ніби час втратив свою невблаганну силу і зупинився на цьому святі життя. При цьому всьому ніде ані папірчика, чистота просто дивовижна, таке враження, що все не просто вимите, а продезинфіковане. Моя словянська душа, звична до куп сміття на вулицях, чулася в цій стерильності дещо закомплексовано.

Зустріч була організована в середньовічньому комплексі будівель монастиря отців-бенедиктинів, це діючий монастир, і за обідом і вечерею нам, як і решта гостям цієї обителі, прислуговували ченці. Високий рівень духовності і жертовності цих 20 осіб, більщість з яких вже дуже поважного віку ( наймолодшому було поза 40), без сумніву, передався і нам. Я вповні відчула всю мудрість нашої приказки, що „ В чужий монастир зі своїм законом не ходять”. Бенедиктини шанують тишу, слухаючи через неї Божий голос, і дуже мало розмовляють навіть між собою, не те що з сторонніми, а їжу споживають взагалі в цілковитій мовчанці, хоча під час обіду один з них після спільної молитви постійно читає вголос щось з Святого Письма. Довіку буду пам’ятати цю височенну трапезну (до стелі було десь коло 12 метрів) приблизно на 200 місць з старезними дубовими столами посередині, куди ми тихо входили рівними рядами за священником після чистого мелодійного звуку монастирського дзвону, і зразу вслід за ним – удару гонгу, який служив сигналом для початку трапези.

Серед речей, які мене вразили найбільше, була бездоганна організація цієї зустрічі. Оргкомітет працював цілий рік, і , до речі, в кінці конференції теж були вибрані відповідальні за організацію наступної (наступна буде в Ессен, в Німеччині). Порядок денний і розклад були розписані похвилинно на кожен з трьох днів і розісланий делегатам на два тижні наперед, і за весь цей час не було жодного збою в цій програмі – жодного запізнення, жодного не встигли, ніхто ні разу нікого не перебив і всі встигли сказати все, хто що хотів, хоча не пригадую, щоб для виступів встановлювали якийсь регламент – просто дуже висока взаємоповага і толеранція. Питання, які розглядалися, були складені в основному з запитів європейських груп, причому були анонімні, тобто ніхто з нас не знав, з якої групи і навіть країни питання поступило. Всі виступи записувалися і протоколювалися, і секретарі на протязі місяця мають розіслати європейським службам протоколи, а в мої обовязки входить його перекласти, тому я не буду зараз на цьому зупинятися. Тим більше що наші проблеми дещо відрізняються від європейських – такої ситуації, щоб в країні не було жодної позиції ліцензованої літератури Ал-Анону на рідній мові ( а Ал-Анон існує вже 25 років!), ніде нема, і чесно кажучи, коли я про це говорила, в мене склалось враження, що їм важко було навіть повірити, що це можливо. Література була для мене основним предметом перемовин з представниками WSO (World Servise Office- Світового Центру Обслуговування) груп Ал-Анон. Я була уповноважена нашою конференцією просити WSO про максимально найшвидше надання нам макетів для друку літератури Ал-Анону, що є у WSO на українській і російській мовах, разом з ліцензіями на друк. Мені вдалося виловити Ріка, виконавчого директора WSO , у перервах між засіданнями і обговорити з ним наші проблеми. Він обіцяв нам допомогу, і ця допомога виглядатиме так, що на найближчому засіданні WSO ( а воно буде в жовтні) це наше питання буде внесено в порядок денний і ми дістанемо якусь відповідь, маю надію, що позитивну.

Ще перед моїм виїздом УЦО(Український Центр Обслуговування) Ал-Анону і Рада повірників звернулися до EZM з просьбою про фінансову допомогу, оскільки затрати на поїздку в Брюгге виявились для Ал-Анону України непідйомними. В кінці я приводжу свій фінансовий звіт, щоб ви розуміли, скільки це нам коштувало. На цей запит ми отримали однозначну відповідь, що країна сама повинна оплачувати витрати на поїздку свого делегата, а якщо грошей у Ал-Анону нема, то просто делегат не їде, оскільки наша Сьома Традиція говорить про те, що кожна група, як і кожна структура, повинна бути самовистарчальною. На одному з засідань теж порушили це питання, делегат Словенії, зворушений тим, що я приїхала за свої кошти, вирішив попросити про фінансову підтримку для України. І знову прозвучала однозначна відповідь, що європейські делегати вже кілька раз на попередніх зустрічах обговорювали питання фінансування структур, що розвиваються, і щоразу приймали рішення про те, що допомога може бути будь-яка, крім грошової. Європейська структура – це союз рівних, і тому ні для кого не роблять ніяких винятків. Не маєш грошей – сиди дома, на тому кінець. Нас поважають, тому грошей не дають. Я аж сама себе заповажала після цього.

Фінансовий звіт

44.00 zl — автобус Гданськ-Варшава ( автостанція Mlociny)
4.40 zl — автобус до аеропорту Шопена в Варшаві ( Mlociny — Варшава Chopin)
437.00 zl — літак Варшава (Chopin) – Брюссель (CRL — Charleroi) і Брюссель (CRL-Charleroi) — Варшава (Chopin)
17.00 EUR – проїзд Charleroi – Brussels Midi
15.20 EUR – проїзд Brussels Midi – Brugge 21.08 і назад Brugge – Brussels Midi 23.08
3.00 EUR – проїзд Brugge – Sint Andries Abdij (місце проведення EZM)
120.00 EUR – кошти перебування 21.08 – 23.08.2015
10.00 EUR – проїзд Brussels Midi – Charleroi
4.40 zl – проїзд в Варшаві з аеропорту в центр
4.40 zl – проїзд в Варшаві з центру на автостанцію Mlociny
51.00 zl – проїзд Варшава – Гданськ
Сума 545.20 zl і 155.20 EUR

З любов’ю в Ал-Анон,
Міжнародний Делегат,
Любов
08.09.2015.

Один комментарий к “Отчет международного делегата

  1. Здравствуйте!

    Как я поняла из отчета, цель поездки Любы было решение вопроса о лицензии на печать литературы? Правильно? Скажите пожалуйста, на каком основании мы претендуем на выдачу лицензии, если мы не зарегистрированы, как член ВСО ( до сих пор) и не платим взносы туда. Как сообщила мне казначей этот вопрос только сейчас обсуждается.

    Проясните пожалуйста эти моменты. Буду благодарна если на сайт будет вывешен список требований ВСО, для желающих получить лицензию. И отчет какие пункты мы уже выполнили. Иначе не понятно зачем было отправлять делегата.

    Благодарю!

Добавить комментарий для Ирина Отменить ответ

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *